y_b532c7c5-oz33m.jpg

Пенсионеры, я вас ненавижу!

Не скажу, что писать об этом просто. Страшно. Зарыть голову в песок, обсуждать на кухнях и рычать втихомолку намного проще, чем сказать прямо.

Мне, как и миллионам других украинцев и россиян, надоела ориентация всего общества, всей политики и жизни на пенсионеров, на тех, кто уже ничего создавать и развивать не будет. 

Честно – я уважал бы старших, если бы эти старшие не мешали жить всем остальным и из-за них не совершались бы чудовищные преступления, из-за которых у нас будущего не будет. 

Недавно в одном популярном паблике «Вконтакте» было опубликовано следующее сообщение: «Ему пох... В вагон зашли бабушки, женщины, девушки. Я встал, чтобы уступить им место, которое моментально занял молодой человек и на подсказку, что это место для стоящих рядом дам, заявил «мне пох..». Кстати, слышал мнение молодежи, что можно вытворять в метро, что хочешь, потому что не встретишься с теми же пассажирами когда-либо еще. Ну так мобильное фото и ВК тебя найдет и будет стыдно.». 

Как и в «старые, добрые» советские времена даже символ столетия – социальные сети – превращаются в товарищеские суды и народные трибуналы над новыми «врагами народа». 

Казалось бы – свобода и неприкосновенность личности, личное пространство и желания – те европейские ценности, которых никогда не было в нашей стране и то, что мы пытаемся в себе воспитать. К чему же тогда упреки? 

Молодой человек, не уступивший место бабушке, женщине в автобусе/троллейбусе/трамвае/метро поступает правильно – это его выбор, это его жизнь и его совесть. 

Вы когда-нибудь наблюдали, чтобы в Нью-Йорке, Лондоне, Париже, Берлине, Праге или Варшаве пассажиры и прохожие остервенело набрасывались на молодого человека лишь потому, что он, мол, не уступил кому-то место? Да еще и с такой злобой, ненавистью и проклятиями? 

Вот, что на самом деле дико. У каждого из нас есть выбор, у каждого из нас есть свобода личности и поведения. Если я не хочу чего-то делать, то я этого и не буду делать. А у вас нет абсолютно никакого права меня осуждать за это, ибо это – мой личный выбор и моя жизнь. 

Уступать место в транспорте – правильно, наверное. Но лишь в том случае, если это добровольно, если транспорт курсирует через 2 минуты, а не через полчаса. Вы видели, как те же бабки штурмуют наземный транспорт или забегают с разгону в вагон метро, чтобы занять место? Это не менее гадко и отвратительно, чем упреки в сторону молодежи. 

Однако, в посттоталитарных Украине и России «совок» довольно живуч. Больше того, вместо отмирания он все больше расцветает. Конечно, можно меня и всех молодых людей упрекать, ненавидеть за то, что мы живем лишь для себя. Но ведь если каждый будет жить для себя, то и вместе все мы станем лучше! 

Пенсионеры строить и развивать не будут. Старичок должен уходить из жизни. Это печально, но это факт. И государство с обществом ничего не делает, чтобы добавить ему лет жизни. Они сообща добавляют этому дедушке пенсию, с которой его же через несколько лет и хоронят. 

А сыновья, дочери, внуки? А им что делать, пока в эфире, в обществе, в головах, в ценностях царят старики? Удивляетесь, что у нас не изобретают Iphone или Tesla? Посмотрите вокруг, загляните в свою голову, и вы поймете почему. Мы слишком влюблены в старье, чтобы создавать новое. 

Обратите внимание, кто приезжает на гастроли в Киев, Москву, Петербург? Хорошо, в «белокаменной» хоть Джастин Бибер и Леди Гага побывали, в Киеве не было и их. А в прошлом году даже Мадонна случайно заглянула в Киевомоскву. А другие мировые кумиры молодежи – где они, почему они не едут к нам? 

В основном, приезжают лишь пенсионеры эстрады – коллективы, которым не один десяток лет, участники которых тоже далеко не юнцы. Но если молодежи они не нужны и не востребованы, то почему билеты на концерты практически сразу разметают? Потому что общество живет прошлым, общество живет стариками и для стариков. 

Вы – общество, государство – все время заботитесь о дедушках и бабушках: то пенсии, то новый статус «внуки войны» скоро придумаете, то льготы, то еще что-то. И все думаете, как бы сделать им, 30% сделать лучше, потому что остальным 70 на вас глубоко плевать. 

Но что вы будете делать, когда они физически все уйдут? Конечно, бабка довольна – она живет не на 100 долларов, а на 150. Зато все ее родственники моложе 40 лет – в прострации, куда она, сама того не ведая, их толкнула. Работы – нет, самореализации – нет, свободы личности – нет, будущего – нет. 

Если вы еврей, негр, гей, буддист, мусульманин, у вас есть собственное мнение или, не дай Бог, ум – вам не жить в Украине, России или Беларуси. Вам нечего здесь делать, пока бабки и дедки – символы этих стран. 

Бегущая и распихивающая всех в транспорте бабулька с тачкой и костылем – вот будущее России и Украины, которое так старательно строят власть и общество. Не полеты в космос, не электромобили, не качество жизни, не богатство или развитие, нет. 

Только бабка. С тачкой. В час-пик. В транспорте. В экране. В жизни. Что ж, хоть в чем-то Укрина и Россия едины.


Открыть Комментариев 12

Generation MeMeMe

Про те, чому сучасне покоління приречене на провал.

Нещодавно у журналі Time опубліковано статтю, яка дає ляпас усьому сучасному поколінню молодих людей, але допомагає краще їх зрозуміти. 

Подивіться профілі користувачів соціальних мереж, в яких у фотоальбомі «Трошки мене» міститься близько 300 фотографій. Почитайте Twitter людини, яка пише так само, як і фотографує в Instagram – там порожньо, ні сенсу, ні ідей, нічого. І тоді ви зрозумієте, що проблема, яку зачіпає в своїй роботі журналіст Джоел Штейн, є актуальною як ніколи.

Пропоную вам перекладену та актуалізовану статтю, яка змусить по-новому поглянути на звичні речі.

…ОТОЖ, я збираюся зробити те, що робили діди і баби протягом всієї історії людства: я назву тих, хто молодший за мене, ледачими, знахабнілими, егоїстичними і поверхневими. Однак, і на відміну від своїх «папєрєдніков», я маю відповідні дослідження, статистику і цитати авторитетних академіків. Коротше кажучи, у мене є докази і я крутіший.

До речі, якщо ви належите до покоління ЯЯЯ (від англ. МеМеМе), і народилися між між 1980 і 2000 роками, то ваша думка буде особливо цікавою, не соромтесь!

Нарцисичний розлад особистості зустрічається у нинішніх двадцятилітніх втричі частіше, ніж у покоління тих, кому сьогодні 65+; студенти 2009-го року на 58% більш нарцисичні, ніж студенти 1982-го.

З дорослішанням, мілленіали отримують таку кількість заохочувальних призів за участь у всіляких конкурсах і змаганнях, що 40% з них розраховують на підвищення по роботі кожні два роки, незалежно від успіхів.

Вони одержимі славою: опитування 2007-го року показує, що школярок, які хочуть стати особистим асистентом відомої людини втричі більше, ніж тих, хто хоче стати сенатором; тих, хто віддасть перевагу роботу асистента роботі генерального директора найбільшої корпорації – учетверо більше.

Вони впевнені у власній крутості: 60% з них вважають, що здатні інтуїтивно визначити що правильно, а що ні. При цьому, більшість тих, кому сьогодні від 18 до 29 років, все ще живуть з батьками.

Вони дійсно ліниві: у 1992-му році близько 80% людей у ​​віці до 23 років хотіли отримати роботу з високим ступенем відповідальності; 10 років потому цей показник впав до 60%.

Мілленіали різних країн відрізняються один від одного, але, завдяки соціальним мережам, глобалізації та швидкості змін, у молодої людини з однієї країни більше спільного з людьми з іншої країни, ніж зі старшими поколіннями всередині його власного народу. Навіть у Китаї, де сім'я історично важливіше індивіда, Інтернет, урбанізація і політика «одна сім'я – одна дитина» формують нове покоління неймовірно самовпевнених і зациклених на собі людей.

Все це вже не проблема суто багатих: бідні навіть більш самозакохані, матеріалістичні і залежні від технологій. Вони – найбільш грізне і хвилююче покоління з часів бейбі-бумерів. І не тому, що хочуть дірватися до влади, а тому що ростуть без неї.

Індустріальна революція зробила індивіда сильнішим – у нього з'явилася можливість переїхати в місто, зайнятися бізнесом і створити власну організацію. Інформаційна революція тільки посилила процеси емансипації, надавши людині технології, за допомогою яких вона може кинути виклик великим організаціям: блогери проти газет, YouTube-режисери проти голлівудських студій, інді-розробники і хакери проти індустрій і корпорацій, терористи-одинаки проти цілих держав.

Покоління Я породило Покоління ЯЯЯ, чиї технології егоїзму стали тільки могутніше. Якщо в 1950-х типова сім'я середнього класу вішала на стіни свого будинку весільну, шкільну і, можливо, армійське фото, то сьогодні вона оточена 85 фотографіями себе і своїх улюбленців.

Мілленіали виросли в еру примноження Я. Вони фіксують кожен свій крок, місце розташування (Foursquare), і генетичні дані (Вконтакте, Facebook). При цьому, в порівнянні з попередніми поколіннями, вони проявляють набагато меншу громадянську активність і майже не беруть участі у політичному житті.

Крім нарцисизму, одним з ключових їх якостей є знахабнілість. Якщо ти хочеш продати семінар для менеджерів середньої ланки, присвяти його тому, як впоратися з молодими співробітниками, які пишуть імейли безпосередньо гендиректору, і линяють з проекту, який здається їм нудним.

Незважаючи на упевненість у своєму майбутньому, молоді люди розтягують життєвий етап між підлітковим віком і повноліттям. Ідея підлітка виникла в 1920-х; в 1910, лише незначний відсоток дітей йшов у середню школу. Більшість їх соціальних інтеракцій відбувалася з дорослими членами своєї сім'ї або на робочому місці.

Сьогодні мобільні телефони дозволяють дітям соціалізуватися щогодини – за даними Pew, вони відправляють близько 88 повідомлень на день, і живуть під постійним впливом своїх друзів.

«Тиск однолітків анти-інтелектуальний, - говорить Марк Баурляйн, професор англійської в Emory. - Історії не відомі люди, які могли б подорослішати під впливом однолітків. Щоб розвиватися, тобі потрібні ті, хто старший: 17-річні не дорослішають, якщо спілкуються тільки з 17-річними ... »

Мілленіали взаємодіють з світом цілодобово, але, в основному, через екран. Зустрічаючись один з одним, вони продовжують писати повідомлення в телефоні/соцмережі. 70% з них перевіряють свій смартфон кожну годину, багато хто відчуває синдром фантомної вібрації в кишені.

Постійний пошук дози дофаміну («Хтось полайкал мій пост Вконтакте/Facebook!») знижує креативність. За даними тестів Торранса, креативність молоді зростала з середини 1960-х до середини 1980-х. Потім падала, і різко обвалилася в 1998-му. Починаючи з 2000-го року аналогічне падіння показників спостерігається відносно емпатії, яка необхідна, щоб цікавитися іншими людьми і точками зору. Це, ймовірно, пов'язано із зростанням нарцисизму і браком комунікацій «обличчям до обличчя».

У чому вони дійсно мастаки, так це в умінні перетворювати себе на бренди з величезними хвостами з «френдів» і «фоловерів». Як і у випадку з будь-якими іншими продажами, позитив і впевненість у собі працюють тут «на ура».

«Люди роздувають себе, як кулі, на Facebook», - каже Кейт Кембл, професор психології університету Джорджії. Коли всі розповідають тобі про свої вечірки й успіхи, ти починаєш прикрашати і власне життя. Активно зависаючи в Instagram, Вконтакте, YouTube і Twitter, ти можеш стати мікро-зіркою.

Сучасне покоління виросло на реаліті-шоу, які є, по суті, документалкою про «нарцисів». Вони підготовлені жити в цьому жанрі.

«Раніше більшість людей не самоідентифікувалося до 30. Сьогодні, однак, люди самоідентифіковані вже в 14, що можна вважати серйозним еволюційним стрибком», - каже Дорон Офір, директор з кастингу в таких популярних телешоу як Jersey Shore, Millionaire Matchmaker, A Shot at Love та ін

У 1979 році Крістофер Леч писав у своїй «Культурі нарцисизму»: «Медіа живлять самозакохані мрії про славу, надихаючи простих людей ідентифікувати себе з зірками і ненавидіти "стадо", тим самим роблячи банальність повсякденного існування все більш нестерпною».

Самоактуалізація мілленіалів – це, швидше, продовження певної культурно-історичної тенденції, ніж революція на тлі минулих поколінь. Вони не є новим видом, лише мутантами.

Їх пихата зухвалість – це не стільки захисна реакція, скільки технологія адаптації до середовища проживання – світу достатку.

«Протягом всієї історії людства більшості людей була уготована скромна роль фермерів. Ця роль навряд чи здатна реалізувати сучасного індивіда на повну», - каже Джефрі Арнетт, професор психології з Університету Кларка.

Ті, хто не хоче дорослішати, відкладають прийняття серйозних життєвих рішень, оскільки вибирають з величезного асортименту кар'єрних опцій, багатьох з яких ще не існувало десятиліття тому. Що за ідіот буде дертися кар'єрних сходинками в компанії, якщо до 26 років йому випаде змінити близько 7 місць і видів роботи?

Завдяки онлайн-побаченням, соціальним мережам і можливості підтримувати інтернаціональні зв'язки, людям більше не потрібно вступати в шлюб з однокласниками або навіть громадянами однієї з ними країни. Збільшення середньої тривалості життя і розвиток технологій дозволяють жінкам завагітніти і в 40 - великі рішення можна відкласти. Середній вік вступу в шлюб для зріс з 20.6 у 1967-му році до 26.9 у 2011-му.

В принципі, те, що вважається типовою поведінкою цих людей – це те, як багатенькі дітки, «мажори», вели себе завжди. Змінилося ось що: подібно Прометею, Інтернет демократизував суспільство, відкривши молоді інформацію і можливості, колись доступні тільки вузькому колу.

Оскільки молодь не поважає владу, вона нею і не обурена. Саме тому вони є першими підлітками, які не бунтують і не будуть.

«MTV завжди було територією, вільною від батьків, - каже президент MTV Стівен Фрідман, який сьогодні включає батьків чи не в кожне своє шоу. - Одне з наших досліджень показало, що сучасна молодь делегує своє суперего батькам. Навіть коли мова йде про найпростіший рішенні - наша аудиторія звертається за порадою до мами і тата».

У 2012-му році реклама браузера Google Chrome показувала студентку, обговорює всі дрібниці свого життя з батьком. «" Батьки не зрозуміють"- це застаріле кліше. Батьки більшості моїх друзів активні в соціальних мережах, вони шерять і лайкають з ними всякі штуки», - каже Джесіка Бріллхарт, режисер Google's Creative Lab, автор згаданого рекламного ролика.

І правда – важко ненавидіти батьків, коли вони теж слухають реп або пруться відRihanna і Lady Gaga.

«Уявіть, якби у бебі-бумерів був YouTube, якими нарцисами вони б здавалися? - Говорить Скотт Хесс, віце-президент SparkSMG, чиї маркетингові дослідження надихають корпорації працювати з молоддю. - Уявіть, скільки чортових Instagram людей, які валяються в багнюці на Вудстоку, ми б побачили! Мені здається, в більшості випадків, старші звинувачують мілленіалів за технології, яким трапилося з'явитися саме зараз».

Компанії, тим часом, починають підлаштовуватися не тільки до звичок молодих людей, але і до їх очікуванням щодо робочої атмосфери.

Чверть з 2200 співробітників DreamWorks - молодші 30. Ден Сатервайт, ось вже 23 роки відповідальний за департамент міжособистісних відносин у DreamWorks, каже, що піраміда Маслоу велить компанії не тільки платити гроші своїм співробітникам, а й забезпечувати їм самоактуалізацію.

Упродовж робочого дня у співробітника DreamWorks є можливість відвідати майстер-клас з фотографії, скульптурі, живопису, кінематографії та карате. Після того, як один із співробітників наполегливо пояснив, що карате – це не те ж саме, що джиу-джитсу, компанія додала і клас з джиу-джитсу.

Покоління Y використовує свої комунікаційні переваги, щоб вибити для себе кращі умови і в роботі з традиційними інституціями. Гаррі Стітелер, 15 років рекрутує новобранців в армію США, щиро захоплюється ними:

«Нове покоління розуміє все ще до того, як ти відкрив рот. Вони на три-чотири кроки попереду. Вони приходять і кажуть: я хочу зробити це, а потім я зроблю це, але хочу потім зробити і це».

Психологи сходяться в одному: мілленіали милі. «Мене дивує весь цей позитив. Інтернет завжди був на 50% позитивний, на 50% негативний. Але сьогодні співвідношення 90 до 10 на користь позитиву», - каже Шейн Сміт, гендиректор VICE, який переформатував свою компанію для покоління Х в нову, коли почав публікувати онлайн-відео для аудиторії більш молодої.

Вони схильні приймати відмінності, причому не тільки щодо геїв, жінок або меншин, але щодо всіх. «Більше немає всіх цих "ми проти них". Можливо, саме тому сучасне покоління і не бунтує.» - Каже 17-річна Таві Джевінсон, керуюча фешн-журналом Rookie у вільний від школи час.

Том Брокоу, автор поняття «Найбільше з поколінь», вважає, що життєва обережність цих людей – це розумний відповідь на їхній світ. «Вони кидають виклик звичному і шукають нові шляхи вирішення питань. Це і породжує ось цього індивіда, який, хитаючись,  пише apps і створює нову економіку».

Мілленіали наполегливі та оптимістичні. Прагматичні ідеалісти, вони схильні користуватися системою в своїх інтересах, аніж ламати її; швидше мислителі, ніж мрійники, лайфхакери. У них немає лідерів, і саме тому у площі Тахрір та OccupyWallStreet було ще менше шансів на успіх, ніж у будь-яких попередніх їм революцій.

У більшості своїй вони потребують постійного схвалення і публікують свої фото з примірочних в магазині. Вони страшно бояться що-небудь упустити і створюють для всього акронім. Вони одержимі знаменитостями, але не ідеалізують їх. Якщо ти не виклав цього у Вконтакте,Facebook чи Instagram – значить, цього не було.

Вони не ходять до церкви, бо не хочуть ідентифікуватися з великими інституціями. Третина людей у ​​віці до 30 - найвищий відсоток в історії - не є вірюучими хоча би однієї з конфесій.

Новий досвід важливіше для них, ніж матеріальні речі. Вони спокійні, стримані і не дуже пасіонарні. Вони поінформовані, але неактивні. Вони за бізнес. Вони люблять свої смартфони, але ненавидять розмовляти по ним.

Вони не тільки найбільше покоління, з тих, які коли-небудь були відомими людству, але і, ймовірно, остання велика соціальна група, з приводу якої можна робити узагальнення. Вже сьогодні всередині молоді зароджуються автономні мікро-покоління.

Вони настільки впевнено тримаються перед камерами, що у сучасного немовляти більше портретів, ніж у французького короля XVII століття.

Так, у мене є дані про те, що мілленіали ліниві, нарцисичні і знахабнілі. Однак велич покоління визначається не даними; але тим, як це покоління справляється з викликами, які звалюються на нього. Ці втримаються…

(перекладено для Lb.ua)


Открыть




Содержание страницы

Метки

RSS: ВКонтакте
ОБОЗ.ua